Д У Ш П А С Т И Р С Ь К І     О Г О Л О Ш Е Н Н Я

   

ХXIIІ НЕДІЛЯ ЗВИЧАЙНОГО ПЕРІОДУ

Детальніше...

hramНаша літургія

 

                                            

                                                             

IV Неділя Адвенту

Рік В

Читання з Книги Ісаї                                                                      Іс 7, 10-14

Тими днями промовив Господь до Ахаза, кажучи: «Проси собі знаку в Господа, Бога твого, або глибоко під землею, або згори високо!» Ахаз же відказав: «Не проситиму і не буду спокушати Господа». Тоді він сказав: «Слухайте ж, доме Давида: мало з вас докучати людям, що докучаєте ще й Богові моєму? Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось діва зачне, і породить сина, і дасть йому ім’я Еммануїл». Слово Боже.

Цар Ахаз не мав віри і волів шукати допомоги у людей, а не у Бога. Бог через свого пророка, котрий намагається схилити Ахаза до віри, продовжує промовляти до царя. Вислів „Проси ... в Господв, Бога твого“ нагадує Ахазові, що він править в теократичній державі. Пропозиція вибору будь-якого знаку вже сама по собі підкреслює всемогутність Бога, яка гарантує здійснення Його обіцянки. Але Ахаз не хоче цього зробити, оскільки боїться, що виразний знак від Бога перекреслить його власні плани. Ісая обриває облудну „гру“ царя, в його словах відчувається обурення: „Якщо ти не хочеш просити знаку, Бог сам дасть цей знак“. Урочистість, з якою звертається Пророк до царя, як представника роду Давида, підкреслює, що мова йде про щось надзвичайно важливе. Слово „ось“ також підкреслює особливу, чудесну подію, здійснену самим Богом. Ця подія не обов’язково повинна була здійснитись одразу після передачі Божого Слова: їх міг розділяти навіть значний період часу, тим більше, що слово „дасть“ виразно вказує на майбутнє. Але Ісая у своєму пророчому видінні бачить його ніби в теперішньому часі, ніби на його очах. Так Пророк заповідав найважливішу подію в історії людства, подію, яка повністю змінила хід історії.

Господь увійде, Він Царем є слави.                   Пс 24 (23), 1-2. 3-4. 5-6

Земля і все, що її наповняє,

Всесвіт і ті, які живуть у ньому, –

вони Господні.

Адже Він заснував її над морями

і облаштував її на ріках.

Хто вийде на гору Господню,

і хто стане на Його святому місці?

Той, у кого руки невинні й серце чисте,

хто не прив’язав до марного свою душу.

Такий отримає благословення від Господа

і справедливу винагороду від Бога, Спасителя свого.

Це покоління тих, які Його шукають, –

обличчя Бога Якова шукають.

Читання з послання апостола Павла до римлян                           Рим 1, 1-7

Павло, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, відділений для Божого Євангелія, яке Він заздалегідь пообіцяв через своїх пророків у святих Писаннях, про свого Сина, який тілом був з насіння Давида і настановлений Сином Божим у силі, за Духом освячення, через воскресіння з мертвих – про Ісуса Христа, Господа нашого, через якого ми прийняли благодать і апостольство на послух віри в усіх народах на славу Його Імені, між якими і ви, покликані Ісуса Христа, – усім, хто в Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать і мир вам від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа! Слово Боже.

Св. Павло називає себе слугою Ісуса Христа. Але це звання Апостол не залишає виключно для себе — ними є усі християни, чиє життя — це служіння Богу і Христу. Бути слугою Христа означає належати до Нього, жити з Ним, виконувати усе, що Він заповідав. Далі св. Павло називає себе „покликаним апостолом“, адже гідність апостола є наслідком покликання, оскільки сам Христос закликає людей і до християнства, і до виконання різного служіння в християнській спільноті. Св. Павло „вибраний для Євангелії“ — Доброї Новини, яка полягає у двох подіях — народженні Ісуса Христа з роду Давида і Його Воскресіння. Перша подія — це життя Господа в людському тілі і підпорядкування усім законам земного життя. Друга — показує дію Духа Божого в Христі, завдяки чому діяння Ісуса відзначаються силою, даною Йому Богом-Отцем. Посідання цією силою узалежнено від Воскресіння, яке є актом Божественої Сили, специфічним актом, завдяки якому Бог, являючи Свою силу у Христі, обдаровує Його тією ж самою силою. І таким чином Ісус в повноті являє себе як Син Божий; Котрий царює і Його влада охоплює всі народи. Так Апостол Павло показав єдність Божественної і людської природи Ісуса Христа

Алілуя, алілуя, алілуя.

Ось, діва матиме в лоні та народить Сина,

і дадуть Йому ім’я – Еммануїл, що означає: «Бог з нами».

Читання святого Євангелія від Матея                                 Мт 1, 18-24

А народження Ісуса Христа відбулося так. Коли Його мати Марія була призначена за дружину Йосифові, перш ніж вони зійшлися, виявилося, що вона мала в лоні від Духа Святого. А Йосиф, її чоловік, будучи праведним і не бажаючи її виставити на сором, вирішив таємно віддалити її. Коли ж він це обдумав, ось Господній ангел з’явився йому уві сні, кажучи: «Йосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній є від Духа Святого. Вона ж народить Сина, і назвеш Його іменем Ісус, бо Він спасе свій народ від його гріхів». Це ж усе сталося, щоби збулося, сказане Господом через пророка, який говорив: «Ось, діва матиме в лоні та народить Сина, і назвуть Його іменем – Еммануїл», що означає: «З нами Бог». Прокинувшись від сну, Йосиф вчинив так, як наказав йому Господній ангел, і прийняв свою дружину. Слово Господнє.

Любити ціною власного щастя? Коли Йосиф відкрив, що Марія чекає дитину, міг би вчинити великий скандал, що, згідно з тодішніми ізраїльськими законами, напевно закінчився б побиттям Марії камінням. Але не зробив він цього. Замість того, щоб публічно добиватись своїх прав, вирішив тихо і без галасу розійтися з Марією. Бог ще більше вдосконалив шляхетність Йосифа, попросивши його залишитись чоловіком Марії і усиновити Ісуса. Коли любиш – не думай по себе. Навіть перед обличчям кривди дбай про добро коханої людини. Коли відречешся від власних прав для її добра – несподівано знайдеш щастя. Така любов – це любов від Бога і сам Бог стоїть на її сторожі. Через таку любов у світ приходить спасіння.

Літургія Слова тижня

Понеділок: Св. Йоана Кентійського.
Мал 3, 1-4. 23-24; Пс 25 (24); Лк 1, 57-66.
Встаньте, бо близько викуплення ваше.
Вівторок:
Ноя, Адама, Єви.

Вігілійна Служба (але не „пастирка“):
Іс 62, 1-5; Пс 89 (88); Ді 13, 16-17. 22-25; Мт 1, 1-25.
Про милість Божу буду ввік співати.
Середа: Різдво Господнє.
Іс 52, 7-10; Пс 98 (97); Євр 1, 1-6; Йн 1, 1-18.
Урочистість обов’язкова
Весь світ побачив, як наш Бог спасає.
Четвер: Св. першомученика Стефана.
Ді 6, 8-10; 7, 54-60; Пс 31 (30); Мт 10, 17-22.
У свої руки прийми мого духа.
П’ятниця:
Св. Йоана, апостола і євангеліста.

1 Йн 1, 1-4; Пс 97 (96); Йн 20, 2-8.
Праведні серцем, в Господі радійте.
Субота: Святих невинних немовлят, мучеників.
1 Йн 1, 5 — 2, 2; Пс 124 (123); Мт 2, 13-18.
В Імені Бога наша допомога.
Неділя: Святого Сімейства: Ісуса, Марії і Йосифа.
Сир 3, 2-6. 12-14; Пс 128 (127); Кол 3, 12-21; Мт 2, 13-15. 19-23.

Благословенний, хто боїться Бога.

Поділитись в соц.мережах

Comments: