Д У Ш П А С Т И Р С Ь К І     О Г О Л О Ш Е Н Н Я

   

XI НЕДІЛЯ ЗВИЧАЙНОГО ПЕРІОДУ

Детальніше...

hramНаша літургія

 

                                            

                                                             

XI Неділя Звичайного періоду

 Рік Б

 

Читання з Книги пророка Єзекиїла

Єз 17, 22-24


           Так говорить Господь Бог: «Я візьму верховіття високого кедра, з високих паростків його Я зірву найніжніший і посаджу його на горі високій та величній. Я посаджу його на горі ізраїльській високій. Він пустить віття й плід уродить, і стане пишним кедром. І житиме під ним усяке птаство, усе пернате в тіні його галуззя буде жити. Всі польові дерева взнають, що Я — Господь, що Я принижую дерево високе, що Я підвищую дерево покірне, що Я висушую дерево зелене, а дерево сухе вчиняю квітучим. Я, Господь, сказав так, і так учиню». Слово Боже.

Як добре, Боже, Тебе прославляти

Пс 92(91), 2-3. 13-14. 15-16 (П.: пор. 2)

Добре дякувати Богу,

співати Імені Твоєму, о Всевишній:

вранці сповіщати про Твою милість

і ночами про Твою вірність.

Праведник розквітне, наче пальма,

розростеться, як кедр на Лівані.

Посаджені в Господньому домі,

вони розквітнуть у дворах нашого Бога.

Навіть в пізній старості плід приносити будуть,

будуть соковиті та свіжі,

аби сповіщати, що праведний Господь, — моя Скеля, —

і нема в Ньому неправди.

Читання з Другого послання святого апостола Павла до коринтян

2 Кор 5, 6-10

Брати! Маючи відвагу, знаємо, що коли живемо в тілі, перебуваємо далеко від Господа, адже ми ходимо вірою, а не тим, що бачимо. Відвагу ж маємо та уподобання в тому, щоб краще покинути тіло та перебувати з Господом. Тому ми і стараємося — чи перебуваючи в тілі, чи покидаючи його, — бути любими Йому. Адже всі ми повинні з’явитися перед судовим престолом Христа, щоб кожний одержав згідно з тим, що в тілі робив: добро чи зло. Слово Боже.

 

Алілуя, алілуя, алілуя!

Зерно — це Слово Боже, а сіяч — Христос;

кожен, хто Його знайде, житиме повіки.

 

† Читання святого Євангелія від Марка

Мк 4, 26-34

Того часу Ісус промовляв до натовпів: «Таким є Царство Боже, як той чоловік, який посіє насіння в землю; і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і росте, але як, — він не знає. Сама по собі земля родить плід: спершу стебло, потім колос, а тоді — повно пшениці в колосі. Коли ж доспіє плід, він негайно посилає  серп, бо настали жнива!» І Він казав: «До чого уподібнимо Царство Боже? Або в яку притчу помістимо його? Воно — як зерно гірчиці; коли сіється в землю, воно є найменшим з усього насіння, що на землі, та коли посіяти, виростає і стає більшим від усякої городньої рослини, і пускає таке велике гілля, що в його затінку можуть гніздитися птахи небесні». І багатьма подібними притчами Він говорив їм слово, наскільки його вони могли слухати; без притчі ж не говорив їм, а своїм учням окремо все пояснював. Слово Господнє.

 

Поділитись в соц.мережах

Comments: